Коли потрібно звертатись з дитиною до лікаря-імунолога?

100533_shutterstock_85335826

Ще зовсім недавно люди і не знали, що є такий лікар – імунолог. Але сьогодні все частіше виникає необхідність вдаватися до консультацій цього фахівця. Коли є необхідність вести дитину до імунолога, нам розповіла асистент кафедри клінічної імунології та алергології Національного медичного університету, лікар педіатр-іммунолог Майя Іщенко.
Хто такий імунолог?

Імунологія вивчає імунітет живих організмів, їх біологічні механізми самозахисту від будь чужорідних речовин. Отже, імунолог – це лікар, який проводить діагностику і лікування захворювань, пов’язаних з порушеннями в системі імунітету – захисної системи організму. Все просто: коли дає збій сечостатева система, ми йдемо до уролога, ендокринна – до ендокринолога, при збої ж в імунній системі слід звернутися до імунолога. Лікар-імунолог консультує дітей із затяжними, хронічними, часто повторюваними і такими, що погано піддаються лікуванню, хворобами, виявляє причину подібних станів.

Які бувають захворювання імунної системи?

Причини виникнення імунодефіцитні стани, з якими працюють імунологи, можна розділити на дві групи:

1. Первинні імунодефіцити.

Вони викликані генетичною причиною. Кожна ланка імунної системи контролює певний захист. Внаслідок генетичного збою в якомусь ланці при первинному імунодефіциті відсутні якісь певні елементи захисту: антитіла, білки, рецептори. В результаті цього людина не здатна боротися з певними видами інфекцій. Люди з первинними імунодефіцитами постійно страждають хронічними і часто повторюваними інфекціями дихальних шляхів, слизових оболонок, шкіри, шлунково-кишкового тракту, грибками, паразитарними інфекціями, анеміями і т.д. Часті і більш серйозні захворювання, наприклад, пухлини.

До первинних імунодефіцитів відносять також аутоімунні захворювання. Вони виникають при поєднанні спадковості і факторів навколишнього середовища (інфекції, надмірна інсоляція, стреси і т.д.). При цих хворобах імунна система атакує власні тканини, тобто в організмі виникає запалення без конкретного збудника. Лікар може запідозрити розвиток аутоімунних захворювань по виникненню температури без видимих ​​причин, безпричинним висипань, болям у суглобах, постійній втомі, проблемам з нирками і т.д. У дітей найчастіше зустрічаються такі аутоімунні захворювання: ревматизм, хвороба Бехтерева, вузликовий періартеріїт, червоний системний вовчак. На щастя, первинні імунодефіцити – досить рідкісне явище. Людей з таким захворюванням 2 на 10 тисяч.

2. Вторинні імунодефіцити.

До них відносять затяжні інфекції, що виникли внаслідок різних зовнішніх причин: втрати білка в організмі; проблеми харчування – нестачі харчування або перегодовування; авітамінозу; недолікованих гострих інфекцій; глистових інвазій; опромінення; дефіциту вітаміну А або цинку; втрати крові і опіків; лікування препаратами, пригнічують імунітет; куріння батьків як після, так і під час вагітності; стресів та ін. Головне завдання імунолога – відрізнити генетичний імунодефіцит від придбаного. Чим раніше буде виявлена ​​генетична причина імунодефіциту, тим більше шансів допомогти організму дитини.

Як лікують імунодефіцитні стани?

1. При первинному імунодефіциті, коли відсутні певні елементи захисту організму, застосовуються методи заміщення цих елементів. Наприклад, за відсутності деяких білків, їх заміщають. У деяких випадках допомагає вилікуватися трансплантація кісткового мозку.

2. Набуті (вторинні) імунодефіцити лікуються стимулюванням імунітету імунотропними препаратами.

3. При лікуванні аутоімунних захворювань призначаються препарати, що пригнічують імунну систему, щоб вона не «воювала» з власним організмом.

Коли потрібно звернутись до імунолога?

Консультація імунолога потрібна:

  • якщо в родині були випадки первинних імунодефіцитів. Причому в цьому випадку консультація імунолога нужда вже при вагітності;
  • при частих отитах, пневмоніях, синуситах;
  • при ураженнях слизових: стоматитах, повторної молочниці;
  • при частих гнійних захворюваннях: абсцесах, піодерміях, фурункулах; – при завзятих діареях;
  • з повторними герпесвірусними інфекціями;
  • після видалення селезінки;
  • якщо часті інфекції поєднуються з дефіцитом ваги;
  • при алергічних хворобах, що погано піддаються терапії;
  • при проблемах, що виникають при вакцинації.

Джерело:  www.babydoctor.kiev.ua

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*