Чи потрібно втручатися у дитячі сварки?

svarka_dity

Гострі конфлікти між дітьми зазвичай ставлять батьків у глухий кут. Дорослі мами і тата зовсім губляться в дитячих проблемах. Виявляється, причина в тому, що вони просто не знають, як на них реагувати. Для початку необхідно розібратися в причинах виникнення дитячих сварок, а вже потім – шукати вихід із ситуації, що склалася.

Цікаво, що самі малюки можуть вже через п’ять хвилин після бійки весело гратися разом, а от їхні батьки сприймають кожен конфлікт близько до серця. Як правильно вести себе в цих ситуаціях, чи варто втручатися в спілкування дітей або з’ясовувати стосунки з їхніми батьками?

Діти б’ються …
Психологи запевняють, що допомога дорослих у вирішенні дитячих сварок необхідна і є максимально дієвою лише у віці дитсадочка. Діти 5-7 років зазвичай вже мають звичку приховувати від батьків свої конфлікти.

З яких причин найчастіше діти свідомо йдуть на конфлікт? Педагоги і психологи впевнені – таким чином діти намагаються поліпшити своє становище в суспільстві, досягти певного необхідного їм рівня поваги серед інших дітей.

Роль батьків у таких конфліктних ситуаціях не можна недооцінювати. Батькам в першу чергу слід задуматися про власну позицію щодо виховання свого малюка. Цілком можливо, що вони самі провокують дитину на агресію і сварки. Мама і тато в першу чергу повинні надавати своїй дитині належну увагу, вчити малюка розслаблятися і позбавлятися від негативних емоцій. Також важливо, щоб тата й мами не сварилися при дітях. Пам’ятайте, що дитина може копіювати вашу модель поведінки, адже вона впевнена, що так чинити правильно.

На помилках вчаться …
Отже, що ж робити в ситуації, якщо вашого малюка ображають? По-перше, не треба кидатися в крайнощі. Ви повинні розуміти, що конфлікт – це основна ознака невпевненості малюка в собі. А виникає вона зазвичай через відсутність необхідного життєвого досвіду.

Вченими доведено, що у дітей, які самостійно вирішують свої проблемні стосунки, різко підвищується рівень самооцінки. В майбутньому їм це дуже знадобиться.

Але кидати малюка напризволяще теж не потрібно. Проаналізуйте ситуацію, що склалася, розберіться, де чия вина і дайте малюкові корисну пораду. Не варто батькам одразу бігти в дитячий садок або школу, щоб поскаржитися на кривдників дитини вихователям або вчителям. Це лише підірве його авторитет й ускладнить становище вашого малюка серед однолітків. Кривдники, швидше за все при цьому, придумають для дитини нову помсту.

У тому випадку, якщо відбувся дуже серйозний конфлікт, наприклад, ваша дитина побила інших дітей, то справитися з його наслідками буде складно як дитині, так і батькам. Тут буде необхідна допомога фахівців – педагогів і психологів.

Поведінка дорослих у дитячому конфлікті
Незалежно від того, який метод вирішення дитячого конфлікту ви збираєтеся використовувати, необхідно пам’ятати основні моменти:

1. Не завжди потрібно втручатися в дитячу сварку. Дитина може навчитися залагоджувати конфліктні ситуації, лише беручи безпосередню участь в них. Дозвольте дитині отримати життєво важливий досвід!

Звичайно, бувають такі ситуації, коли не втрутитися просто не можна, коли бездіяльність дорослих загрожує одному з дітей або всім учасникам конфлікту реальними травмами (емоційними чи фізичними). Варто негайно зупинити сварку, якщо один з її учасників значно сильніший фізично, а сам конфлікт знаходиться на грані переходу в бійку. Але при цьому, не потрібно розтягувати дітей по кутах, потрібно показати їм, що вирішувати проблеми можна і словами. Спробуйте разом з дітьми “проговорити” проблему, знайти компромісне рішення. Так само слід вчинити, якщо в конфлікті беруть участь двоє дітей, один з яких завжди знаходиться в ролі переможеного, тому змушений поступатися більш сильному противнику. Якщо вчасно не втрутитися в такий конфлікт, то вічно програє дитина виросте невпевненою у своїх силах та правах. Або навпаки, невиправдано агресивною.

2. Втручаючись у дитячий конфлікт, ні в якому разі не можна приймати позицію одного з дітей, навіть якщо ви на 100% впевнені, хто з них правий, а хто – ні. Адже кожен з дітей вважає правим саме СЕБЕ, в тому числі і винуватець сварки. Він сприйме ваше втручання як величезну несправедливість, припинить сварку і постарається “закінчити почате” пізніше, вже без вас. Надалі він просто буде намагатися вирішувати конфлікти без присутності дорослих.

Спробуйте разом з дітьми відшукати справжні причини конфлікту, а також внесок кожного з дітей в його розвиток.

3. Намагаючись врегулювати дитячий конфлікт не намагайтеся приміряти на себе суддівську мантію, визначаючи правих-винуватих і призначаючи покарання. Постарайтеся донести до дітей головну думку: хто б не затіяв сварку, за подальший розвиток подій відповідають УСІ її учасники! Спробуйте допомогти дітям знайти вихід з важкої ситуації, який влаштує кожного. Особливу увагу приділіть не питанню “хто винен?”, а питанню “що робити?”. Спробуйте ненадовго переключити увагу дітей на щось цікаве, веселе. Звичайно, від цього вони не забудуть про конфлікт, але після такої емоційної розрядки він здасться їм не таким вже й серйозним. І їм буде простіше знайти спільну мову.

4. Під час обговорення не слід переходити на особистості. Це стосується як дорослого, так і дітей. Слідкуйте, щоб під час пояснення дітей, розмова йшла про дії і слова противника, а не про його недоліки.

5. Якщо ви зважилися втрутитися в конфлікт, що виник між дітьми, докладіть всіх можливих зусиль, щоб розмовляти з дітьми з позицій позитиву. Наприклад, поясніть їм, що друзі повинні прощати одне одного, що краще разом весело гратись, аніж сваритись, а то й перестати дружити і т.д.

Якщо ваша дитина – дошколярик
Діти до трьох років, насправді, ще не вміють гратися разом через вікові особливості. Їх спілкування на дитячому майданчику найчастіше зводиться до обміну іграшками. При цьому малюкові більш бажаною здається іграшка, яка перебуває в руках однолітка. Своя іграшка стає нецікавою, до тих пір, поки нею не зацікавився інша дитина.

Діти підростають, і взаємодії стає все більше, у дошкільнят у віці 3-6 років вже з’являються перші спільні ігри, інтерес один до одного, а також свої симпатії і антипатії. Але в цьому віці діти ще не володіють емоційним саморегулюванням, це означає, що всі їхні емоції безпосередньо позначаються на поведінці. Розлютився – стукнув, сподобалася іграшка – став відбирати, образився – штовхнув і так далі. Конфлікт у дошкільнят – така ж форма спілкування і взаємодії, як і спільна гра. Просто ті емоції, що ми, дорослі, проживаємо всередині себе, діти раз одразу реалізують на практиці.

Звичайно, це не означає, що дитячі сварки потрібно ігнорувати, адже ефективному спілкуванню потрібно вчитися, а дитині в проблемній ситуації обов’язково потрібна підтримка і допомога батьків. Вирішувати питання про необхідність втручання буде простіше, якщо керуватися розумним правилом. Пам’ятайте про те, що ваша батьківська відповідальність полягає у тому, щоб ніхто не завдав дитині серйозного шкоди – як фізичної, так і психологічної.

Таким чином, якщо дитина приходить із пісочниці подряпана, з синцями, якщо вона явно боїться наступного разу йти грати на майданчик (або в садочок), якщо ви бачите, що малюк явно страждає в цій ситуації і не може з нею впоратися – значить, йому потрібна ваша допомога.

Якщо ви спостерігаєте, як інша дитина намагається вдарити вашого малюка палицею або інші діти вигукують на його адресу справжнісінькі образи, це привід, щоб так чи інакше втрутитися в ситуацію. Перш за все, щоб показати йому самому, що він не один.

Ось деякі рекомендації, як поводитися в ситуації конфлікту між дітьми і як їм запобігти.

• Якщо у вашої дитини є іграшки, якими він дуже дорожить і болісно ставиться до того, що ними користується хтось інший, домовтеся, що він не буде брати їх з собою на вулицю. Поясніть, що в спільних іграх нормально ділитися іграшками і грати ними разом з кимось, але якщо цього робити не хочеться, тоді краще просто погратися улюбленою іграшкою вдома, а для прогулянки вибрати інші іграшки.

• Якщо ви бачите, що між дітьми почалася сварка, не поспішайте втручатися (якщо, звичайно, вашому малюкові не загрожує явна небезпека у вигляді величезної палиці в руках однолітка). Перш за все, поспостерігайте за власною дитиною – як він реагує, яка його роль у конфлікті, наскільки він упевнений в собі, хто з хлопців призвідник сварки і так далі. У більшості випадків діти швидко розберуться самі і продовжать грати, але у вас з’явиться багатий матеріал для того, щоб зрозуміти, про що варто при нагоді поговорити з дитиною, чого варто навчити.

• Якщо ви бачите, що ситуація загострюється, і діти не можуть її вирішити, виступіть посередником. Посередник не лає, не перериває сварку, а допомагає спокійно розібратися. Потрібно допомогти дітям розібратися з причинами своїх емоцій, знайти правильні слова для взаємодії, досягти компромісу. Здавалося б, нічого складного, але малюкам, дійсно, ще потрібна допомога дорослих у подібних ситуаціях.

• Якщо ображають вашу дитину, і вона не може впоратися з ситуацією, виступіть на її захист. Скажіть: «Сашко, я не дозволяю нікому бити мого сина. Не роби цього». Немає необхідності сваритися і тим більше виховувати чужу дитину, просто впевнено скажіть про свою позицію, зазвичай цього буває достатньо. »

Джерело: http://ditvora.com.ua

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*